ЗМІНИ,

що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. У постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (Офіційний вісник України, 2002 р., № 29, ст. 1357; 2004 р., № 10, ст. 617; 2011 р., № 73, ст. 2746; 2013 р., № 41, ст. 1477, № 82, ст. 3041; 2016 р., № 2, ст. 89):

1) у постанові:

у назві постанови слова «та декларування безпеки» виключити;

пункт 1 викласти у такій редакції:

«1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки;

порогові маси небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.»;

пункти 2 і 3 виключити;

2) Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, затверджений зазначеною постановою, викласти у такій редакції:

«ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 11 липня 2002 р. № 956

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від ______________ № ___)

ПОРЯДОК

ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки

Цей Порядок

визначає процедуру віднесення об’єкта, на якому виявлені джерела небезпеки, до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.

Суб’єкти господарювання організовують проведення ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки стосовно всіх об’єктів, які мають

джерела небезпеки.

Вимоги цього Порядку не поширюються на:

спеціалізовані магазини, що продають товари господарчого вжитку у дрібній розфасовці виключно шляхом роздрібної торгівлі безпосередньо населенню;

установи та організації, в яких небезпечні речовини зберігаються у дрібній розфасовці з метою забезпечення навчальних, випробувальних, дослідницьких, лабораторних заходів тощо;

підприємства, установи, організації, заклади, в яких небезпечні речовини використовуються в якості палива, що подається за допомогою технологічних трубопроводів без попереднього зберігання.

Об’єкти, що належать одному суб’єкту господарювання, але за територіальною ознакою мають різні фактичні адреси місцезнаходження, вважаються різними об’єктами.

У цьому Порядку терміни вживаються у

таких значеннях:

об’єкт – цілісний майновий комплекс підприємства (за однією адресою), що включає виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці), окреме обладнання та будь-які будівлі, розташовані в межах його території;

повідомлення про результати ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки (далі – Повідомлення) – документ, що складається суб’єктом господарювання за результатами ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Кодексі цивільного захисту України та Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Перед початком ідентифікації складається перелік небезпечних речовин за індивідуальними назвами, класами небезпечних речовин (далі – клас НР) або категоріями, наведеними відповідно у додатках 1 та 2

до

По

рогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

, що знаходяться або можуть знаходитись у всіх джерелах небезпеки згідно з технологічним регламентом, проектною або іншою технічною документацією або маркуванням на відпов

ідне джерело небезпеки.

Якщо небезпечні речовини мають властивості, що дозволяють віднести їх до кількох класів НР або категорій, для цілей ідентифікації застосовується найменша порогова маса небезпечних речовин.

У випадках, коли на об’єкті є небезпечні р

ечовини, не включені до додатків 1 і 2 до

По

рогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

, включаючи відходи, які є наявними або відповідно до технологічних процесів можуть бути наявними, та за існуючих умов можуть спричин

ити виникнення аварії, такі небезпечні речовини відносять до найбільш подібного класу НР (категорії) або індивідуальної назви небезпечної речовини, що визначені у додатках 1 і 2 до

По

рогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної неб

езпеки

.

Загальною масою небезпечних речовин у джерелах небезпеки, пов’язаних між собою в єдину технологічну лінію за допомогою з’єднувальних трубопроводів, є

сумарна маса небезпечних речовин, що міститься у кожному джерелі небезпеки та з’єднувальних трубопроводах.

Якщо на об’єкті загальна маса небезпечних речовин за відповідним класом НР (категорією) або індивідуальною назвою дорівнює або перевищує порогову мас

у небезпечних речовин за відповідним класом НР (категорією) або індивідуальною назвою, то такий об’єкт відноситься до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.

Якщо на об’єкті відсутні певні небезпечні речовини із загальною масою, що перевищує або

дорівнює відповідній пороговій масі, з метою вирішення питання щодо віднесення об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки необхідно застосовувати такі формули

:

об’єкт є об’єктом підвищеної небезпеки 1 класу, якщо сума:

<Object: word/embeddings/oleObject1.bin>,

де qn = маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією) відповідно до додатків 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

Q1n = порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією), для об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу, визначена у додатках 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

об’єкт є об’єктом підвищеної небезпеки 2 класу, якщо с

ума:

<Object: word/embeddings/oleObject2.bin>,

де qn = маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією) відповідно до додатків 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

Q2n = порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією), для об’єкта підвищеної небезпеки 2 класу, визначена у додатках 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

об’єкт є об’

єктом підвищеної небезпеки 3 класу, якщо сума:

<Object: word/embeddings/oleObject3.bin>,

де qn = маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією) відповідно до додатків 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

Q3n = порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом НР (категорією), для об’єкта підвищеної небезпеки 3 класу, визначена у додатках 1 або 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

1) для впливу на організм і здоров’я людини розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції «Н» («Загроза для здоров’я людини») додатку 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

2) для впливу на об’єкти інфраструктури розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції «Р» («Фізичні загрози для об’єктів інфраструктури») додатку 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки;

3) для впливу на довкілля розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції «Е» («Загрози для довкілля») додатку 2 до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

За результатами ідентифікації складається Повідомлення за формою ОПН-1 згідно з додатком 2 до цього

Порядку, яке протягом 10 робочих днів після завершення ідентифікації подається до

ДСНС

або її територіального органу за місцезнаходженням об’єкта підвищеної небезпеки для опрацювання та прийняття рішення стосовно включення об’єкта до Державного реєстру об’

єктів підвищеної небезпеки.

Державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки веде ДСНС, який розміщує його офіційному веб-сайті в електронній формі

.

ДСНС

або її територіальний орган

протягом 30 робочих днів після подання суб

’

єктом господарювання повідомленн

я про результати ідентифікації або повідомлення про виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки приймає відповідне рішення про яке інформує суб

’

єкта господарювання.

У разі надання суб

’

єктом господарювання непо

вної

інформації про результати ідентифікації, що передбачена повідомленням за формою ОПН-1

, ДСНС

або її територіальний орган

повідомляє про це суб

’

єкта господарювання. Після усунення недоліків суб

’

єкт господарювання подає виправлені матеріали для їх розгля

ду встановленим порядком.

ДСНС

та її територіальні органи

не можуть вимагати інформацію та документи, не передбачені цим Порядком.

Відомості про ОПН, які є державною або комерційною таємницею, подаються і включаються до Державного реєстру об’єктів підвищен

ої небезпеки з дотриманням вимог

відповідних нормативно-правових актів.

Суб

’

єкт господарювання протягом п’ятнадцяти робочих днів письмово повідомляє іншим уповноваженим органам, місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування про вкл

ючення об

’

єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об

’

єктів підвищеної небезпеки.

Місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування розміщують на офіційних веб-сайтах протягом 30 днів після отримання відповідної інформації такі відо

мості про об

’

єкти підвищеної небезпеки:

найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання;

найменування об’єкта підвищеної небезпеки;

клас небезпеки ОПН;

основні небезпечні речовини на ОПН;

реєстраційний номер ОПН у Державному реєстрі ОПН і дата реєстрації;

фактична адреса місцезнаходження ОПН.

Оператор протягом 30 днів здійснює чергову ідентифікацію відповідно до вимог цього Порядку та протягом десяти робочих днів після її завершення подає нове Повідомлення у разі:

зміни форми власності або організаційно-правової форми оператора;

проведення модернізації виробництва на об’єкті підвищеної небезпеки;

внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.

Виключення об

’

є

кта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об

’

єктів підвищеної небезпеки здійснюється за рішенням ДСНС на підставі звернення оператора до ДСНС або її територіального органу та представлення документів, які підтверджують:

повне припинення оператором господарської діяльності за фактичною адресою місцезнаходження об’єкта підвищеної небезпеки, у тому числі внаслідок передачі об’єкта підвищеної небезпеки в оренду іншому суб’єкту господарювання;

зміни у технологічному процесі, номенклатурі, фізичній формі та властивостях небезпечних речовин, які призвели до зменшення на об’єкті підвищеної небезпеки сумарної маси небезпечних речовин порівняно з пороговою масою за індивідуальною масою або класом НР, внаслідок чого об’єкт не належить до будь-якого класу об’єктів підвищеної небезпеки;

ліквідацію або виведення з експлуатації (списання з балансу) об’єкта підвищеної небезпеки.

Про прийняте рішення ДСНС

або її територіальний орган

повідомляє суб’єкта господарювання протягом 30 днів після одержання відповідного зверненн

я.

Виключення

об

’

єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об

’

єктів підвищеної небезпеки здійснюється також за результатами заходів державного нагляду (контролю) у разі отримання інформації про

ліквідацію об’єкта підвищеної небезпеки або передачі його

у власність (оренду) іншому суб’єкту господарювання

.

Результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вони проводилися, зберігаються оператором протягом всього часу експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки.

Для об’єктів підвищеної небезпеки, що в

ключені до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки та Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки військового призначення, до введення в дію цього Порядку, суб’єкти господарювання протягом 6 місяців після набрання чинності Порядком проводять

дії, вказані у пункті 15 цього Порядку.

Додаток

до Порядку ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки

Форма ОПН-1

ПОВІДОМЛЕННЯ

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОБ’ЄКТА ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

Відомості про об’єкт, використані для ідентифікації об’єкта підвищеної небезп

еки

:

Результати ідентифікації:

Інформація про сусідні об’єкти, території і об’єкти будівництва, що можуть бути

джерелом, або збільшити ризик виникнення чи наслідки значної аварії на об’єкті, у тому числі за ефектом «доміно» (за наявності):

Відомості про організацію, що провела ідентифікацію (заповнюється у разі проведення ідентифікації іншим суб'єктом господарювання):

Повна і скорочена назва ___________________________________________

Юридична адреса_______________________________________________

Фактична адреса________________________________________________

Відповідальна особа, що заповнила Повідомлення:

______________ _____________ _____________ _____________

(посада) (дата) (підпис) (ПІБ)

Додаток : розрахунки проведеної ідентифікації на _____ арк.»;

3) нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації
об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені зазначеною постановою, викласти у такій редакції:

«ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 11 липня 2002 р. № 956

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від ______________ № ___)

Порогові маси небезпечних речовин для

ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

Для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

порогові маси небезпечних речовин встановлюються за індивідуальними назвами (додаток 1) для небезпечних речовин,

які мають індивідуальні властивості, а також за класами небезпечних речовин та категоріями

небезпеки (додаток 2)

, які мають однорідні (подібні) індивідуальні властивості

, поєднані у секції залежно від виду загроз «Загрози для здоров’я людини» (секція «Н»)

, «Фізичні загрози» (секція «Р»), «Загрози для довкілля» (секція «Е») та «Інші загрози» (секція «О»).

Залежно від характеру загрози для здоров’я людини небезпечні речовини мають такі види небезпеки:

гостра токсичність має п’ять категорій небезпеки, які характеризуються негативними наслідками, що відбуваються після введення у шлунок, нанесення на шкіру однократної дози небезпечної речовини або періодичного впливу протягом 24 годин або вдиханням забрудненого повітря (інгаляційний вплив) протягом 4 годин. Значення для кожної категорії небезпеки наведено у таблиці:

Таблиця

специфічна вибіркова токсичність, що характеризується ураженням окремих органів-мішеней при однократному впливі (ВТОМ-ОВ), має три категорії небезпеки:

категорія 1 – небезпечні речовини, що викликають значну токсичність у людей або такі, що на підставі досліджень на істотах можуть вважатися потенційно токсичними для людей внаслідок однократного впливу;

категорія 2 – небезпечні речовини, які внаслідок випробувань на істотах можуть вважатися потенційно небезпечними для людини після однократного впливу;

категорія 3 – небезпечні речовини, які мають транзитний вплив на здоров’я людини, тобто після незначного періоду впливу їх дія може припинитися за дуже короткий період часу, не викликаючи значних порушень в органах людини або функціональних порушень. До таких речовин можуть належати наркотичні речовини або такі, що викликають подразнення очей або дихальних шляхів.

До класу небезпечних речовин «Вибухові речовини» належать тверді або рідкі речовини (або суміш

і речовин), здатні до самостійного виділення газів внаслідок хімічної реакції (детонації) при таких температурі, тиску і швидкості, небезпечна дія яких завдає шкоди довкіллю. Піротехнічні речовини також включаються у цю категорію, навіть якщо вони не виділ

яють газів.

4. До піротехнічних речовин належать небезпечні речовини (або суміші речовин), призначені для отримання ефекту у вигляді вогню, диму або їх комбінації внаслідок екзотермічних реакцій, що відбуваються без детонації.

5. Вибуховим виробом вважається виріб, який містить одну або кілька вибухових речовин.

6. Піротехнічним виробом вважається виріб, який містить одну або кілька піротехнічних речовин.

7. До вибухових виробів належать:

1) вибухові речовини та їх суміші;

2) вибухові вироби, за винятком таких, що містять вибухові речовини з такими масами, випадкове або навмисне ініціювання хімічної реакції яких не призводить до появи небезпечного для довкілля ефекту у вигляді сильного звуку, вогню, диму або їх комбінації за межами виробу;

3) речовини, суміші або вироби з них, не зазначені в підпунктах 1 і 2 цього пункту, виготовлені з метою практичного отримання вибухового, піротехнічного, запалювального, звукового ефекту.

8. Небезпечні речовини, суміші та вироби, зазначені у пунктах 4 – 7, але не класифіковані як самореактивні, що здатні до підриву без впливу зовнішніх факторів, поділяються на шість підкласів:

1) підклас 1.1 – небезпечні речовини, суміші або вироби з них, що характеризуються небезпекою вибуху масою (вибух, що відбувається миттєво по всій масі речовини, суміші або виробу);

2) підклас 1.2 – небезпечні речовини, суміші або вироби з них, що характеризуються небезпекою вибуху з розкиданням маси речовини, суміші або виробу з них без вибуху масою;

3) підклас 1.3 – небезпечні речовини, суміші або вироби з них, що характеризуються високою пожежною небезпекою, але незначною вибуховою силою або розкиданням, або їх сукупною дією без ефекту вибуху масою;

4) підклас 1.4 – небезпечні речовини, суміші або вироби з них, що характеризуються незначною силою вибуху, при цьому ефекти в основному відбуваються всередині виробу без розкидання уламків виробу, а вплив зовнішніх факторів горіння не може призвести до миттєвого вибуху;

5) підклас 1.5 – небезпечні речовини або суміші, що характеризуються настільки низькою чутливістю до ініціювання вибуху масою, що вірогідність такого ініціювання у звичайних умовах майже відсутня;

6) підклас 1.6 – вироби, які містять нечутливі до ініціювання вибухові речовини, або можуть містити навіть чутливі до вибуху масою вибухові речовини, але вірогідність їх ініціювання у звичайних умовах майже відсутня.

9. До класу небезпечних речовин «Аерозолі» належать небезпечні речовини (гази, рідини, пасти, порошки у будь-якій комбінації), у тому числі суміші цих речовин, що знаходяться в ємностях, призначених для їх розпилення (викиду у повітря у мілкодисперсному або газоподібному стані).

10. Аерозолі мають три категорії небезпеки залежно від властивостей речовин, що входять до його складу, хімічної теплоти згоряння та температури займання аерозолю.

11. Аерозолі, що мають у масі більше ніж 1 % займистої речовини, відносяться до 1 або 2 категорії за таким принципом:

якщо вони мають займисті гази, визначені у пунктах 20 – 23 цих Нормативів;

якщо вони мають займисті рідини, визначені у пунктах 24 – 26 цих Нормативів;

якщо вони мають тверді займисті речовини, визначені у пунктах 27 – 28 цих Нормативів.

12. Аерозолі, що не відповідають категорії небезпеки 1 (легкозаймисті) або 2 (займисті), мають класифікуватися за категорією небезпеки 3 (негорючі аерозолі).

13. Аерозолі, що містять більше ніж 1 % компонентів, що займаються або які мають теплоту займання не менше ніж 20 КДж/г, але не підпадають під визначення, наведені у пунктах 9 – 12, належать до категорії небезпеки 1.

14. Аерозолі не слід класифікувати як гази під тиском, займисті рідини або тверді займисті речовини.

15. До класу небезпечних речовин «Гази під тиском» належать гази, що знаходяться у посудинах під тиском не менше 200 КПа при температурі 20 0С, або такі, що знаходяться у стані скрапленого або охолодженого скрапленого газу.

16. Гази під тиском поділяються на «стиснуті гази», «скраплені гази», «охолоджені скраплені гази» і «розчинені гази», а саме:

стиснуті гази – гази, що знаходяться під тиском у повністю рідкому стані при температурі від -50 0С, зокрема такі, що мають критичну температуру менше або рівну -50 0С;

скраплені гази – гази, що знаходяться під тиском у частково рідкому стані при температурі вище ніж -50 0С, які поділяються на гази високого тиску, що знаходяться при температурі від -50 0С до +65 0С, та гази низького тиску, що знаходяться при температурі вище +65 0С;

охолоджені скраплені гази – гази, що знаходяться у частково рідкому стані при низькому тиску та низькій температурі;

розчинені гази – гази під тиском, розчинені у рідині.

17. До класу небезпечних речовин «Окислювальні гази» належать будь-які гази, здатні шляхом виділення кисню або іншим шляхом викликати горіння або підтримувати горіння інших речовин (матеріалів, виробів) значно більшою мірою, ніж повітря.

18. Окислювальні гази у цьому розумінні містять чисті гази або суміші газів з коефіцієнтом окислення більше ніж 25,5 %, який визначається методом, визначеним в ISO 10156:2010.

19. Окислювальні гази мають одну категорію небезпеки (категорія 1).

20. До класу небезпечних речовин «Займисті гази» належать речовини, що можуть спалахувати в суміші з повітрям при температурі 20 0С і нормальному тиску у повітрі 101,3 КПа.

21. Займисті гази мають дві категорії небезпеки:

категорія 1 – гази, які при температурі 20 0С і нормальному тиску у повітрі 101,3 КПа є такими, що займаються у суміші з повітрям при концентрації не більше ніж 13 % за об’ємом або такі, що мають діапазон займання у суміші з повітрям не менше ніж 12 % незалежно від нижчого порогу займання;

категорія 2 – гази, що не належать до категорії 1, але при температурі 20 0С і нормальному тиску у повітрі 101,3 КПа можуть займатися.

22. Окремим підкласом займистих газів є нестійкі гази, які можуть вибухати навіть за відсутності повітря або кисню.

23. Нестійкі гази мають додаткові категорії небезпеки А і Б:

категорія А – гази, що займаються при температурі 20 0С і нормальному тиску у повітрі 101,3 КПа;

категорія Б – гази, що займаються при температурі вище 20 0С і тиску у повітрі більше ніж 101,3 КПа.

24. До класу небезпечних речовин «Займисті рідини» належать рідини, що мають температуру спалаху не вище ніж +93 0С.

25. Займисті рідини залежно від температури спалаху і початкової температури кипіння (точка кипіння) мають чотири категорії небезпеки:

категорія 1 – температура займання менше ніж +23 0С і початкова температура кипіння (точка кипіння) менше або рівна +35 0С;

категорія 2 – температура займання більше ніж +23 0С і початкова температура (точка кипіння) кипіння більше ніж +35 0С;

категорія 3 – температура займання більше або рівна +23 0С і початкова температура (точка кипіння) кипіння менше або рівна +60 0С;

категорія 4 – температура займання більше ніж +60 0С і початкова температура (точка кипіння) кипіння менше або рівна +93 0С;

26. В’язкі займисті рідини (фарби, емалі, лаки, оліфи, клеї, політури тощо) не класифікуються як займисті рідини, якщо це не обумовлено виробником.

27. До класу небезпечних речовин «Тверді займисті речовини» належать тверді речовини, що легко займаються і підтримують горіння у результаті тертя.

28. Тверді займисті речовини мають дві категорії небезпеки:

1) категорія 1:

для речовин або сумішей (крім порошків та металів) зволожена речовина не підтримує самостійне горіння або час горіння до затухання зони, що горить, менше 45 с, або швидкість горіння більше ніж 2,2 мм/с;

для порошків та металів час горіння менше або рівно 5 хвилин;

2) категорія 2:

для речовин або сумішей (крім порошків та металів) зволожена речовина не загоряється більше ніж за 4 хвилини або час горіння менше 45 с, або швидкість горіння менше ніж 2,2 мм/с;

для порошків та металів час горіння більше ніж 5 хв, але менше або рівно 10 хвилин.

29. До класу небезпечних речовин «Самореактивні речовини та суміші» належать термічно нестійкі рідкі або тверді речовини та суміші, здатні до швидкого екзотермічного розпаду навіть без доступу кисню. За цим визначенням не можна класифікувати вибухові речовини, органічні пероксиди, або окислювальні речовини.

30. Самореактивні речовини та суміші вважаються такими, що мають вибухові властивості, якщо вони можуть детонувати, швидко горіти або швидко згоряти у замкнутому об’ємі.

31. Будь-які речовини вважаються самореактивними речовинами, якщо вони не класифікуються як:

окислювальними рідинами, газами або твердими речовинами відповідно до пунктів 32 – 35 цих Нормативів;

органічні пероксиди відповідно до пунктів 36 – 38 цих Нормативів;

такі, температура розкладу яких становить менше ніж 300 Дж/г;

такі, температура прискореного розкладу яких становить більше ніж 75 0С для упаковки масою 50 кг.

32. До класу «Окислювальні рідини» належать рідини, які не є обов’язково горючими, але шляхом виділення кисню здатні викликати самозапалення або підтримувати горіння інших речовин.

33. Окислювальні рідини поділяються на три категорії небезпеки:

категорія 1 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 1:1 (по масі) з целюлозою викликає самозапалення, або середній час підвищення тиску суміші 1:1 (по масі) речовини і целюлози менше середнього часу підвищення тиску 50 % розчину хлорної кислоти з целюлозою, змішаними у пропорції 1:1 (по масі);

категорія 2 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 1:1 (по масі) з целюлозою має середній час підвищення тиску, який менше або рівний середньому часу підвищення тиску 40 % водного розчину хлорату натрію з целюлозою, змішаними у пропорції 1:1 (по масі) або такі, що не відповідають за умовами віднесення їх до категорії 1;

категорія 3 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 1:1 (по масі) з целюлозою має середній час підвищення тиску, який менше або рівний середньому часу підвищення тиску 65 % водного розчину азотної кислоти з целюлозою, змішаними у пропорції 1:1 (по масі) або такі, що не відповідають за умовами віднесення їх до категорій 1 і 2.

34. До класу небезпечних речовин «Окислювальні тверді речовини» належать тверді речовини, які не обов’язково є горючими, але шляхом виділення кисню здатні викликати самозапалення або підтримувати горіння інших речовин.

35. Окислювальні тверді речовини мають 3 категорії небезпеки:

категорія 1 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 4:1 або 1:1 з целюлозою (по масі) мають середній час горіння, який менше середнього часу горіння бромату калію з целюлозою, змішаними у пропорції 3:2 (по масі);

категорія 2 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 4:1 або 1:1 з целюлозою (по масі) мають середній час горіння, який не більше середнього часу горіння бромату калію з целюлозою, змішаними у пропорції 3:2 (по масі) або такі, що не відповідають за умовами віднесення їх до категорії 1;

категорія 3 – будь-яка речовина або суміш, змішання яких у пропорції 4:1 або 1:1 з целюлозою (по масі) мають середній час горіння, який не більше середнього часу горіння бромату калію з целюлозою, змішаними у пропорції 3:7 (по масі), або такі що не відповідають за умовами віднесення їх до категорій 1 і 2.

36. До класу небезпечних речовин «Органічні пероксиди» належать
органічні речовини у рідкому або твердому стані, які містять двовалентну структуру –О–О– і можуть розглядатися як похідна продукту пероксиду вуглецю, в якому один або обидва атома водню заміщені органічними радикалами.

37. Будь-який органічний пероксид може бути віднесений до цього класу, за винятком випадків, коли він містить:

не більше ніж 1 % вільного кисню із органічних пероксидів, коли вміст пероксиду кисню не перевищує 1 %;

не більше ніж 0,5 % вільного кисню із органічних пероксидів, коли вміст пероксиду кисню перевищує 1 %, але не більше ніж 7 %.

38. Органічні пероксиди мають сім категорій небезпеки (типи від A до G) залежно від таких принципів:

тип A – будь-який органічний пероксид, розміщений у тарі, може детонувати або дефлагрирувати (процес дозвукового горіння, при якому відбувається швидке переміщення зони /фронту/ хімічних перетворень);

тип B – будь-який органічний пероксид, який має вибухові властивості, але будучи розміщеним у тарі не детонує і не дефлагрує швидко, при цьому здатний до теплового вибуху у цій тарі;

тип C – будь-який органічний пероксид, який як чиста речовина або суміш має вибухові властивості, але будучи розміщеним у тарі не детонує, має невелику швидкість дефлаграції або теплового вибуху;

тип D – будь-який органічний пероксид, який:

може детонувати частково, має невелику швидкість дефлаграції і не здатний до бурхливої реакції під час нагрівання у замкнутому об’ємі;

не детонує взагалі, має невелику швидкість дефлаграції і бурхливої реакції під час нагрівання у замкнутому об’ємі;

взагалі не детонує і не дефлагрує і дає середню реакцію під час нагрівання у замкнутому об’ємі;

тип E – будь-який органічний пероксид, взагалі не детонує і не дефлагрує і дає слабку реакцію або взагалі не реагує під час нагрівання у замкнутому об’ємі;

тип F – будь-який органічний пероксид, розміщений у тарі, не детонує у кавітаційному стані, не дефлагрує взагалі, не реагує або дає слабку реакцію під час нагрівання у замкнутому об’ємі, а також характеризується слабким вибуховим ефектом або повною відсутністю вибухового ефекту;

тип G – будь-який органічний пероксид, розміщений у тарі, не детонує у кавітаційному стані, не дефлагрує взагалі, не реагує під час нагрівання у замкнутому об’ємі, а також не характеризується вибуховим ефектом за умов, що він термічно стійкий (температура саморозкладання становить 60 0С або вище для упакування масою 50 кг) і для десенсибілізації (метод розчинення речовин для зменшення швидкості їх реакції) рідких сумішей використовується розчинник з температурою кипіння не нижче ніж 150 0С. Якщо органічний пероксид є стабільним за температурним показником або для сенсибілізації використовується розчинник з температурою кипіння нижче ніж 150 0С, він відноситься до категорії типу F.

39. До класу небезпечних речовин «Речовини, що викликають корозію металів» належать небезпечні речовини або суміші речовин, які можуть суттєво пошкодити або руйнувати метали внаслідок хімічного впливу на них.

40. Речовини, що викликають корозію металів, мають одну категорію небезпеки – категорію 1, до якої відносяться речовини або суміші, швидкість корозії яких на сталевій або алюмінієвій поверхні перевищує 6,25 мм за рік за температурою випробувань 55 0С на обох металах.

41. Залежно від характеру загрози для довкілля небезпечні речовини відносяться до класів небезпечних речовин, які:

1) мають гостру токсичність при короткому впливі на водне середовище;

2) при довготривалому впливі на водні об’єкти мають хронічну токсичність.

42. Клас небезпечних речовин, наведений у підпункті 1 пункту 41 цих Нормативів, має 3 категорії небезпеки:

1) категорія 1:

небезпечні речовини, ЛК50 (летальна концентрація, яка викликає
загибель 50 % піддослідних істот), яких при 96-годинному впливі на риб менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕК50 (ефективна концентрація, яка викликає 50 % максимальної реакції організму), яких при 48-годинному впливі на ракоподібних менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕсК50 (рівна ЕК50 з урахуванням зниження швидкості росту концентрації), яких при 72 або 96-годинному впливі на водорості або інші водні рослини менше або рівна 1 мг/л;

2) категорія 2:

небезпечні речовини, ЛК50 яких при 96-годинному впливі на риб більше ніж 1 мг/л але менше або рівна 10 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕК50 яких при 48-годинному впливі на ракоподібних більше ніж 1 мг/л але менше або рівна 10 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕсК50 яких при 72 або 96-годинному впливі на водорості або інші водні рослини більше ніж 1 мг/л але менше або рівна 10 мг/л;

3) категорія 3:

небезпечні речовини, ЛК50 яких при 96-годинному впливі на риб більше ніж 10 мг/л але менше або рівна 100 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕК50 яких при 48-годинному впливі на ракоподібних більше ніж 10 мг/л але менше або рівна 100 мг/л, або

небезпечні речовини, ЕсК50 яких при 72 або 96-годинному впливі на водорості або інші водні рослини більше ніж 10 мг/л але менше або рівна 100 мг/л.

43. Клас небезпечних речовин, наведений у підпункті 2 пункту 41 цих Нормативів, має підкласи небезпечних речовин, які:

1) нездатні до швидкого розкладання, мають хронічну токсичність;

2) здатні до швидкого розкладання, мають хронічну токсичність;

3) не мають характерної хронічної токсичності;

4) є «практично безпечними» (погано розчинюються, не мають встановленої хронічної токсичності).

44. Підклас небезпечних речовин, наведений у підпункті 1 пункту 43 цих Нормативів, має такі категорії небезпеки:

1) категорія 1:

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для риб) менше або рівна 0,1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для ракоподібних) менше або рівна 0,1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для водоростей та інших водних рослин) менше або рівна 0,1 мг/л;

2) категорія 2:

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для риб) менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для ракоподібних) менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для водоростей та інших водних рослин) менше або рівна 1 мг/л.

45. Підклас небезпечних речовин, наведений у підпункті 2 пункту 43 цих Нормативів, має такі категорії небезпеки:

1) категорія 1:

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для риб) менше або рівна 0,01 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для ракоподібних) менше або рівна 0,01 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для водоростей та інших водних рослин) менше або рівна 0,01 мг/л;

2) категорія 2:

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для риб) менше або рівна 0,1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для ракоподібних) менше або рівна 0,1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для водоростей та інших водних рослин) менше або рівна 0,1 мг/л;

3) категорія 3:

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для риб) менше або рівна 0,01 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для ракоподібних) менше або рівна 0,01 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність КНЕ або ЕКх (для водоростей та інших водних рослин) менше або рівна 0,01 мг/л.

46. Підклас небезпечних речовин, наведений у підпункті 3 пункту 43 цих Нормативів, має такі категорії небезпеки:

1) категорія 1:

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 96-годинному впливі на риб менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 48-годинному впливі на ракоподібних менше або рівна 1 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 72 або
96-годинному впливі на водорості та інші водні рослини менше або рівна 1 мг/л;

2) категорія 2:

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 96-годинному впливі на риб менше ніж 1 мг/л, але менше або рівна 10 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 48-годинному впливі на ракоподібних менше ніж 1 мг/л, але менше або рівна 10 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 72 або
96-годинному впливі на водорості та інші водні рослини менше ніж 1 мг/л, але менше або рівна 10 мг/л;

3) категорія 3:

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 96-годинному впливі на риб менше ніж 10 мг/л, але менше або рівна 100 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 48-годинному впливі на ракоподібних менше ніж 10 мг/л, але менше або рівна 100 мг/л, або

небезпечні речовини, хронічна токсичність ЛК50 при 72 або
96-годинному впливі на водорості та інші водні рослини менше ніж 10 мг/л, але менше або рівна 100 мг/л.

47. Підклас небезпечних речовин, наведений у підпункті 4 пункту 43, має категорію небезпеки 4, до якої належать небезпечні речовини, для яких не встановлено наявності гострої токсичності.

Додаток 1

до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

ПОРОГОВІ МАСИ

небезпечних речовин за індивідуальними назвами

Примітки:

Номер CAS вказано

лише в індикативних цілях.

Амонію нітрат (10000/5000/2500): добрива, здатні до саморозкладання

Ця умова застосовується до комплексних/складних добрив на основі амонію нітрату (комплексні/складні добрива, що містять амонію нітрат з фосфатом та/або вуглекислим калієм), які здатні до саморозкладання, і в яких вміст азоту у зв’язку з наявністю амонію нітрату становить:

Амонію нітрат (5 000/1250/320): Секція добрив

Ця умова застосовується до простих добрив на основі амонію нітрату і комплексних/складних добрив на основі амонію нітрату і в яких вміст азоту у зв’язку з наявністю амонію нітрату становить:

понад 24,5 % за масою, за винятком сумішей простих добрив на основі амонію нітрату з доломітом, вапняком і/або карбонатом кальцію з чистотою не менше ніж 90 %,

понад 15,75 % за масою для сумішей амонію нітрату і амонію сульфату,

Амонію нітрат (2500/350/50): технічна

група

Ця умова застосовується до амонію нітрату і сумішей амонію нітрату, в яких вміст азоту у складі амонію нітрату становить:

від 24,5 % до 28 % за масою, і які містять не більше ніж 0,4 % горючих речовин,

понад 28 % за масою, і які містять не більше ніж 0,2 % горючих речовин.

Ця умова також застосовується до водних розчинів амонію нітрату, в яких концентрація амонію нітрату становить понад 80 % за масою.

Амонію нітрат

(50/10/2): «некондиційні» матеріали і добрива, які не пройшли випробування на детонацію

Ця умова застосовується:

до матеріалу, який було відбраковано в процесі оброблення,

до амонію нітрату, а також до сумішей амонію нітрату,

Калію нітрат (10000/5000/2500)

Ця умова застосовується до складних добрив на основі калію нітрату (в грубозернистій/гранульованій формі), які мають такі самі небезпечні властивості, що і чистий калію нітрат.

Калію нітрат (5000/1250/320)

Ця умова застосовується до складних добрив на основі калію нітрату (у кристалічному вигляді), які мають такі самі небезпечні властивості, що і чистий калію нітрат.

Збагачений біогаз

Поліхлордибензофурани

і

поліхлордибензодіоксини

Масу поліхлордибензофуранів і поліхлордибензодіоксинів розраховують за такими показниками:

Якщо небезпечна речовина відповідно належить до класу небезпечних речовин «Займисті

рідини» (рядки P5a або P5b додатку 2), для цілей ідентифікації застосовують найменшу порогову масу.

Якщо суміш не містить

гіпохлориту

натрію, така суміш не належить до

гостронебезпечних

для водного середовища категорії 1 з характеристикою небезпеки H400

(

дуже

токсично

для водних організмів).

Вміст азоту 24,5 % за масою, у зв’язку з наявністю амонію нітрату, відповідає 70 % амонію нітрату.

Вміст азоту 15,75 % за масою, у зв’язку з наявністю амонію нітрату, відповідає 45 % амонію нітрату.

Вміст азоту

28 % за

масою, у зв’язку з наявністю амонію нітрату, відповідає 80 % амонію нітрату.

Додаток 2

до Порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

ПОРОГОВІ МАСИ

небезпечних речовин за класами небезпечних речовин
та категоріями небезпеки

Примітки:

Небезпечні

речовини, що належать до класу гостро токсичних речовин орального шляху впливу з характеристикою небезпеки H301 (

токсично

при проковтуванні), необхідно відносити до рядка H2 гостро токсичних у тих випадках, коли їх неможливо класифікувати як небезпечні реч

овини з гострою інгаляційною токсичністю або як небезпечні речовини з гострою шкірною токсичністю, зокрема, через відсутність обґрунтованої інформації про інгаляційну і шкірну токсичність.

Клас небезпечних речовин «Вибухові речовини» включає також вибухові

вироби. Якщо маса вибухової речовини або суміші, що міститься у виробі, відома, таку масу необхідно враховувати для цілей цього Порядку. Якщо маса вибухової речовини або суміші, що міститься у виробі, невідома, весь виріб необхідно вважати вибуховою речов

иною.

Випробування вибухових властивостей речовин і сумішей виконується

згідно з методикою A.14 Регламенту (ЄС) № 440/2008

лише у тих випадках, коли такі речовини або суміші ідентифікують як потенційно вибухові.

У випадку розпакування або перепакування ви

бухових речовин підкласу 1.4, їх необхідно віднести до рядка P1a додатка 2, за винятком випадків, коли встановлено, що небезпека все ще відповідає підкласу 1.4 відповідно до підпункту 4 пункту 8

Нормативів

порогових мас небезпечних речовин для ідентифікаці

ї об’єктів підвищеної небезпеки

.

Займисті аерозолі класифікують відповідно до пунктів 9 – 14

Нормативів

порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

.

Для використання цього рядка необхідно мати документальне підтвердже

ння того, що аерозольний розпилювач не містить ані займистого газу категорії 1 або 2, ані займистої рідини категорії 1.

Відповідно до пункту 25

Нормативів

порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

рідини з температур

ою займання вище ніж 35°C можна не класифікувати за категорією 3, якщо отримано негативні результати при їх тривалому випробуванні на горючість. Однак вищевикладене положення не діє за особливих умов, таких як висока температура або тиск, у зв’язку з якими

такі рідини включено до цього рядка

».

2. У Положенні про Державну службу України з питань праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (Офіційний вісник України, 2015, № 21, ст. 584):

1) підпункт 3 пункту 3 після слів «здійснення державного регулювання і контролю» доповнити словами «щодо охорони праці та промислової безпеки»;

2) у пункті 4:

підпункт 20, абзац третій підпункту 31 виключити;

у підпункті 35 слова «державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки» виключити.

3. У Положенні про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052 (Офіційний вісник України 2015, № 102, ст. 3514):

1) пункт 3 доповнити підпунктом 5 такого змісту:

«5) виконання функції компетентного органу у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.»;

2) пункт 4 після підпункту 72 доповнити підпунктами 721-725 у такій редакції:

«721) організовує взаємодію між центральними органами виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

722) забезпечує співробітництво з Європейською комісією Європейського Союзу та іншими міжнародними організаціями стосовно обміну даними про об’єкти підвищеної небезпеки;

723) забезпечує в разі транскордонного впливу аварії оповіщення та інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків аварії;

724) одержує оповіщення та інформацію в разі загрози або виникнення аварії на об’єктах підвищеної небезпеки від іноземних держав;

725) забезпечує постійний доступ громадськості та суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, розташованих у небезпечних зонах об’єктів підвищеної небезпеки, до інформаційних ресурсів, у тому числі в електронній формі, про стан безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.».

_________________________